Усунення від права спадкування

Спадщина – це дуже делікатне і серйозне питання. Деякі спадкоємці вчиняють непристойні дії, щоб отримати спадок. Тому чинним законодавством передбачена можливість усунення таких осіб від спадкування.

 

Адвокатське бюро Руслана Цьоми

Статтею 1224 Цивільного кодексу України регламентовано такі випадки усунення права на спадкування

  • Не мають права на спадкування особи, які умисно позбавили життя спадкодавця чи будь-кого з можливих спадкоємців або вчинили замах на їхнє життя. Вказана норма закону не застосовується до особи, яка вчинила такий замах, якщо спадкодавець, знаючи про це, все ж призначив її своїм спадкоємцем за заповітом
  • Не мають права на спадкування особи, які умисно перешкоджали спадкодавцеві скласти заповіт, внести до нього зміни або скасувати заповіт і цим сприяли виникненню права на спадкування у них самих чи в інших осіб або сприяли збільшенню їхньої частки у спадщині
  • Не мають права на спадкування за законом батьки після дитини, щодо якої вони були позбавлені батьківських прав і їхні права не були поновлені на час відкриття спадщини
  • Не мають права на спадкування за законом батьки (усиновлювачі) та повнолітні діти (усиновлені), а також інші особи, які ухилялися від виконання обов’язку щодо утримання спадкодавця, якщо ця обставина встановлена судом
  • Не мають права на спадкування за законом одна після одної особи, шлюб між якими є недійсним або визнаний таким за рішенням суду
  • Якщо шлюб визнаний недійсним після смерті одного з подружжя, то за другим із подружжя, який його пережив і не знав та не міг знати про перешкоди до реєстрації шлюбу, суд може визнати право на спадкування частки того з подружжя, хто помер, у майні, яке було набуте ними за час цього шлюбу
  • За рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухиляласявід надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.
  • Положення цієї статті поширюються на всіх спадкоємців, у тому числі й на тих, хто має право на обов’язкову частку у спадщині, а також на осіб, на користь яких зроблено заповідальний відказ.
  • Практика вже встановила певні правила доведення наявності підстав для усунення спадкоємця від спадкування. Нагадаю, що частиною п’ятою статті 1224 ЦК України передбачено, що спадкоємця можна позбавити спадщини, якщо він навмисно ухилялася від надання посильної допомоги спадкодавцеві, що потребував такої в силу свого віку чи захворювання перебував в безпорадному стані.

У пункті 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» зазначалося, що безпорадним необхідно розуміти стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування. Вирішальним при цьому є медична документація.

  • Отже, ВС КЦС у справі № 386/967/18 від 29.06.2021 року наголосив, що лише в разі одночасного існування таких обставин, як перебування спадкодавця у безпорадному стані, умисне ухилення спадкоємця від надання допомоги спадкодавцеві та існування потреби спадкодавця саме у допомозі спадкоємця, за умови доведеності зазначених фактів у сукупності, спадкоємець підлягає усуненню від спадкування.

 

Спір з приводу усунення спадкоємця від набуття права власності на нерухомість (її частку) розглядається за місцезнаходженням майна. Такий висновок зробив ВС в постанові №489/2055/19.