Укладання шлюбного договору

Шлюбний договір — це угода між подружжям перед одруженням або під час шлюбу. Цей договір регулює майнові та фінансові аспекти стосунківміж подружжями. Такі договори можуть включати умови про розподіл майна, питання про підтримку та інші правові аспекти, які стосуються сімейних відносин.

Адвокатське бюро Руслана Цьоми

  • Сімейним законодавством України передбачено, що шлюбний договір регулює лише майнові права та обов’язки сторін, але не регулює питання відносин чи немайнових прав сторін. Іншими словами, при укладанні такого договору подружжя може вирішити долю майна, але не може вирішити подальші питання щодо інших прав та обов’язків подружжя.
  • Відповідно до судової практики забороняється укладати шлюбний договір, якщо його зміст завдає істотної шкоди одній із сторін, а також якщо умови такого договору порушують або істотно обмежують права дитини.

Навіщо потрібно укладати шлюбний договір ?

Шлюбні угоди корисні з різних причин, зокрема:

  • захист майна — якщо один з подружжям має значний майновий стан;
  • фінансова стабільність — договір може включати умови щодо аліментів або інших видів фінансової підтримки при розлученні, що забезпечує фінансову стійкість одного з подружжя після розірвання шлюбу;
  • захист бізнесу — щоб уникнути конфліктів та загрози для бізнесу при розірванні шлюбу.

Порядок укладання шлюбного договору

Шлюбний договір може бути укладено не тільки подружжям, а й особою, яка подала заяву про реєстрацію шлюбу. Це означає, що висновки допустимі до і під час шлюбу. Після припинення дії це стане неможливим.

Відповідно до ст. 95 Сімейного кодексу України. Якщо шлюбний договір укладено до реєстрації шлюбу, він набирає чинності у день реєстрації шлюбу.

Якщо шлюбний договір укладено подружжям, він набирає чинності у день його нотаріального посвідчення.

 

Умови шлюбного договору:

  • Визначення майна, яке дружина, чоловік передає для використання на спільні потреби сім’ї, а також правовий режим майна, подарованого подружжю у зв’язку з реєстрацією шлюбу.
  • Непоширення на майно, набуте ними за час шлюбу, і вважати його спільною частковою власністю або особистою приватною власністю кожного з них.
  • Визначення можливого порядку поділу майна, в тому числі в разі розірвання шлюбу.
  • Використання належного їм обом або одному з них майна для забезпечення потреб їхніх дітей, а також інших осіб.
  • Будь-які інші умови щодо правового режиму майна, якщо вони не суперечать моральним засадам суспільства.
  • Порядок користування житлом. Подружжя може домовитися про звільнення житлового приміщення тим з подружжя, хто вселився в нього, в разі розірвання шлюбу, з виплатою грошової компенсації або без неї.
  • Про проживання у житловому приміщенні, яке належить одному з них чи є їхньою спільною власністю, їхніх родичів.
  • Про надання утримання одному з подружжя незалежно від непрацездатності та потреби у матеріальній допомозі на умовах, визначених шлюбним договором.
  • Може бути встановлена можливість припинення права на утримання одного з подружжя у зв’язку з одержанням ним майнової (грошової) компенсації.

Порядок розірвання та зміни умов шлюбного договору: 

  • У шлюбному договорі може бути встановлено загальний строк його дії та строки тривалості окремих прав та обов’язків.
  • У шлюбному договорі може бути встановлена чинність договору або окремих його умов і після припинення шлюбу.
  • За спільною згодою подружжя має право відмовитися від шлюбного договору. У такому разі, за вибором подружжя, права та обов’язки, встановлені шлюбним договором, припиняються з моменту його укладення або в день подання нотаріусу заяви про відмову від нього.
  • На вимогу одного з подружжя шлюбний договір може бути розірваний за рішенням суду з підстав, що мають істотне значення, зокрема в разі неможливості його виконання.
  • Одностороння зміна умов шлюбного договору не допускається.
  • Шлюбний договір може бути змінено подружжям. Угода про зміну шлюбного договору нотаріально посвідчується.
  • На вимогу одного з подружжя шлюбний договір за рішенням суду може бути змінений, якщо цього вимагають його інтереси, інтереси дітей, а також непрацездатних повнолітніх дочки, сина, що мають істотне значення.
  • Одностороння відмова від шлюбного договору не допускається.

Визнання недійсним шлюбного договору:

  • порушення нотаріальної форми договору, а також укладення шлюбного договору неповнолітніми особами, які беруть шлюб без згоди їх батьків або піклувальника;
  • неналежний суб’єктний склад (укладення договору недієздатними особами, або такими, що не мають необхідного обсягу дієздатності);
  • зменшення обсягу прав дитини, які встановлені СК України;
  • включення умов, які ставлять одного з подружжя у надзвичайно невигідне матеріальне становище;
  • укладення договору під впливом обману, насильства;
  • помилка однієї зі сторін договору;
  • порушення шлюбним договором норм закону (наприклад, включення в договір положень, що стосуються особистих прав і обов’язків подружжя або їх неповнолітніх дітей) тощо.

 

Відповідно до статті 103 СК України шлюбний договір на вимогу одного з подружжя або іншої особи, права та інтереси якої цим договором порушені, може бути визнаний недійсним за рішенням суду з підстав, встановлених Цивільним кодексом України.