Обвинувачений за ч.2 ст.286-1 КК України отримав покарання у вигляді штрафу.

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 949/1711/23

23 травня 2025 року

Костопільський районний суд  Рівненської області у складі

головуючого судді Цвіркуна О.С.

з секретарем судового засідання Забейдою А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному  провадженні № 12023181110000185 від 04.07.2023 року по обвинуваченню Петровця Сергія Михайловича, 19.11.1997 року народження, уродженця та жителя с. Переброди, вул. Центральна, 11, Сарненського району Рівненської області, українця, громадянина України, з базовою середньою освітою, непрацючого, одруженого, маючого на утриманні 4 неповнолітніх дітей, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286-1 КК України

за участю сторін та учасників кримінального провадження: прокурора – Мички В.С.,  обвинуваченого – Петровця С.М., захисника обвинуваченого – адвоката Цьоми Р.А.,

                                                        ВСТАНОВИВ:

Петровець С.М., 03 липня 2023 року, о 22 години, в світлу пору доби, будучи в стані алкогольного сп’яніння, керуючи автомобілем «Skoda Octavia», реєстраційний номер ВК 5962 ІА, який перебував у технічно справному стані, не маючи чинного страхового полісу про укладення договору обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, в якому окрім нього знаходились Петровець Андрій Олександрович, 31.07.2013 р.н., Петровець Дарина Олександрівна, 20.03.2019 р.н., Петровець Станіслав Олександрович, 12.01.2015 р.н., Петровець Оксана Адамівна, 20.01.2000 р.н., Петровець Ганна Сергіївна, 29.01.1990 р.н. та Петровець Іван Григорович, 05.07.1994 р.н., рухаючись зі швидкістю 70 км/год. по кам’яній дорозі, вкритій щебеневим відсівом, із с. Переброди в напрямку с. Будимля Сарненського району, з порушення вимог пункту 10.1 та пункту 12.1 Правил дорожнього руху України, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306 (далі – Правила дорожнього руху), не вибрав безпечної швидкості руху, не врахував дорожню обстановку, не маючи небезпеки та перешкоди для руху у межах дороги, змінив раптово напрямок руху вліво, в результаті чого відбувся виїзд керованого ним автомобіля на ліве узбіччя по ходу руху, де, втративши керування автомобілем допустив наїзд на перешкоду – дерево.

У результаті дорожньо-транспортної пригоди пасажири автомобіля, а саме:

– Петровець Оксана Адамівна, 20.01.2000 р.н., отримала тілесні ушкодження у вигляді осаднень, подряпин шкіри обличчя, кінцівок, множинних різано-рваних ран лівої верхньої кінцівки, закритого вивиху голівки лівої стегнової кістки, які згідно висновку судово-медичної експертизи відносяться до категорії середньої тяжких тілесних ушкоджень, які викликали тривалий розлад здоров’я;

– Петровець Ганна Сергіївна, 29.01.1990 р.н., отримала тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому шиловидного відростку скроневої кістки зліва, перелому носової кістки справа, закритих переломів поперчених відростків хребців С7, ТН1 (7 шийного 1 грудного) зліва, закритого перелому правої променевої кістки, обширної скальповано-рваної рани волосистої ділянки голови, внутрішньотканевої гематоми нижньої третини лівого стегна, множинних саден, подряпин кінцівок, які згідно висновку судово-медичної експертизи відносяться до категорії середньої тяжких тілесних ушкоджень, які викликали тривалий розлад здоров’я;

– малолітній Петровець Андрій Олександрович, 31.07.2013 р.н. отримав тілесні ушкодження у вигляді скальпованої рани лівої лобно-тім’яної ділянки з дефектом м’яких тканин, уламкового втисненого перелому лівої лобної кістки, з розповсюдженням лінії перелому на верхню стінку орбіти, лівої скроневої кістки (з підапоневротичною гематомою на рівні перелому кісток склепіння черепа зліва), синців та подряпин тулубу ніг, які згідно висновку судово-медичної експертизи відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя в момент їх заподіяння.

В безпосередньому причинному зв’язку з виникненням даної дорожньо- транспортної пригоди і наставшими шкідливими наслідками являється грубе порушення водієм автомобіля Петровцем Сергієм Михайловичем наступного пункту Правил дорожнього руху України:

– п. 10.1 – згідно якого, перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху.

Ці дії, Петровця С. М., які виразилися у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом в стані алкогольного сп’яніння, що спричинило потерпілому Петровцю А.О. тяжке тілесне ушкодження, потерпілим Петровець О.А. та Петровець Г.С. середньої тяжкості тілесні ушкодження, суд кваліфікує за ч.2 ст.286-1 КК України.

В судовому  засіданні обвинувачений  Петровець С.М., винним себе у пред’явленому йому обвинуваченні визнав повністю, підтвердив фактичні обставини справи, щиро розкаявся у вчиненому.

Крім повного визнання своєї вини, вина обвинуваченого Петровця С.М. у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 286-1 КК України повністю підтверджується письмовими доказами дослідженими під час розгляду справи.

Також, винуватість обвинуваченого Петровця С.М. у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст. 286-1 КК України підтверджується:

– протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 04.07.2023 року (а.с.12-28);

– протоколом тимчасового доступу до речей і документів від 13.07.2023 (а.с.85-87);

– протоколом тимчасового доступу до речей і документів від 21.07.2023 (а.с.94-96);

– висновком судової інженерно-транспортної експертизи № СЕ-19/118-23/7163-ІТ від 28.07.2023, згідно якого несправності, які призвели до повної відмови робочої гальмівної системи та системи рульового керування автомобіля «Skoda Oktavia», реєстраційний номер ВК5962ІА, виникли під час дорожньо-транспортної пригоди, несправностей, які виникли перед ДТП в досліджуваних системах вказаного автомобіля не виявлено (а.с.103-109);

– висновком судової інженерно-транспортної експертизи № СЕ-19/118-23/7162-ІТ від 07.08.2023, згідно якого на момент проведення експертного дослідження на наданому на експертизу автомобілі автомобіля «Skoda Oktavia», реєстраційний номер ВК5962ІА наявні три групи механічних пошкоджень, які характерні для контактування з перешкодою (перешкодами), ці механічні пошкодження характерні для утворення під час дорожньо-транспортної пригоди (а.с.113-117);

– протоколом тимчасового доступу до речей і документів від 10.08.2023 року (а.с.124-126);

– висновком судово-медичної експертизи Петровець О.А. № 221 (по медичним документам) (а.с.129-132);

– висновком судово-медичної експертизи Петровець Г.С. № 222 (по медичним документам) (а.с.135-139);

– висновком судово-медичної експертизи Петровця А.О. № 223 (по медичним документам) (а.с.142-151);

– довідкою з Рівненського центру гідрометеорології за № 9917-1-708/9917-04 від 08.08.2023 року, згідно якої за даними репрезентативної до автодороги між селами Переброди та Будимля Сарненського району Рівненської області метеостанції Сарни 03 липня 2023 р. бл. 22 год. 10 хв. зафіксовано погодні умови: ясно, температура повітря бл. 18 ° тепла, опадів та інших атмосферних явищ не спостерігалось – МДВ* не погіршувалась (10 км) (а.с.153);

– висновком судової інженерно-транспортної експертизи № СЕ-19/118-23/8417-ІТ від 11.08.2024, згідно якого в діях водія автомобіля  «Skoda Oktavia», реєстраційний номер ВК5962ІА  вбачається невідповідність вимогам п. 10.1 Правил дорожнього руху України, яка з технічної точки зору, безпосередньо знаходиться у причинному зв’язку з скоєнням даної пригоди (а.с.158-162);

– висновком судово-токсикологічної експертизи № 674 від 18.08.2023 року, згідно якого пси судово-токсикологічній експертизі крові гр-на Петровця С.М. виявлений етиловий спирт в концентрації 1,57 проміле (а.с.185).

– висновком судово-токсикологічної експертизи № 1000 від 17.08.2023 року, відповідно до якого у крові гр. Петровця С.М. виявлено етиловий спирт, концентрація якого становить 1, 57 проміле (а.с.186-187).

Аналізуючи вказані докази в їх сукупності, суд вважає їх належними, допустимими, достовірними та достатніми для підтвердження вчинення Петровсцем С.М. інкримінованого йому кримінального правопорушення.

Таким чином, оцінивши, досліджені докази в їх сукупності,  суд вважає встановленим, що Петровець С.М., 03.07.2023 о 22 год. 00 хв., керуючи, в стані алкогольного сп’яніння, технічно справним автомобілем марки «Skoda Oktavia», реєстраційний номер ВК5962ІА, із села Переброди в напрямку с. Будимля Сарненського району, порушив вимоги п. 10.1 та п. 12.1 Правил дорожнього руху, в результаті чого відбувся виїзд керованого ним автомобіля на ліве узбіччя по ходу руху, де втративши керування автомобілем допустив наїзд на перешкоду – дерево, у результаті чого пасажир автомобіля Петровець А.О. отримав тяжкі тілесні ушкодження, а пасажири Петровець О.А. та Петровець Г.С. – середньої тяжкості тілесні ушкодження, а тому скоєне Петровцем С.М. суд кваліфікує за ч. 2 ст. 286-1 КК України.

Відповідно до ст.50 КК України, покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами. Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

  Відповідно до вимог ст.65 КК України та п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року №7 “Про практику призначення судами кримінального покарання”, суд, призначає покарання особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом’якшують та обтяжують покарання.

  За правилами ч.1, 2 ст. 65 КК України  суд призначає покарання: у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом’якшують та обтяжують покарання.

Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.

Вимоги цієї норми є імперативними, тобто обов`язковими для застосування судом. Наведені в ній положення стосовно загальних засад призначення покарання, через які реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, виходячи із встановленої ст. 50 КК України, мети покарання, кари, виправлення та запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень, заснованої на вимогах виваженості та справедливості, зобов`язують суд при призначенні покарання належним чином враховувати ці встановлені законом критерії.

Відповідно до ч. 3 ст. 65 КК України  підстави для призначення більш м’якого покарання, ніж це передбачено відповідною статтею Особливої частини цього Кодексу за вчинене кримінальне правопорушення, визначаються статтею 69 цього Кодексу.

Загальні засади призначення покарання (ст. 65 КК України) наділяють суд правом вибору однієї з форм реалізації кримінальної відповідальності призначити покарання або звільнити від покарання чи його відбування. Завданням такої форми є виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи винного, обставин, що впливають на покарання. Реалізація цієї функції становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду, в рамках якої і приймається рішення про призначення покарання в межах санкції статті чи частини статті, яка передбачає відповідальність за інкриміноване кримінальне правопорушення, можливість призначення більш м`якого покарання (ст. 69 КК України), застосування чи незастосування ст. 75 КК України.

Так, законодавець дав суду право у виняткових випадках, з огляду на індивідуальні особливості вчиненого правопорушення та особу винного, призначити більш м`яке покарання (ст. 69 КК України).

При цьому, застосування зазначеної норми матеріального закону не є обов`язковим для суду, а є його дискреційним повноваженням. Тобто можливість вибору одного з юридично дозволених варіантів правозастосовного рішення, що є умовою ефективного правозастосування норм права суб`єктами застосування для прийняття правильного, законного та обґрунтованого рішення.

Згідно зі ст. 69 КК України за наявності кількох обставин, що пом’якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов’язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, за катування, вчинене представником держави, у тому числі іноземної, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м’якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення. У цьому випадку суд не має права призначити покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої для такого виду покарання в Загальній частині цього Кодексу. За вчинення кримінального правопорушення, за яке передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, суд з підстав, передбачених цією частиною, може призначити основне покарання у виді штрафу, розмір якого не більше ніж на чверть нижчий від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу.

При аналізі норм ст. 69 КК України можна зробити висновок, що перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення можливе, з урахуванням особи винного, лише у тому випадку, коли встановлені по справі обставини, що пом`якшують покарання, настільки істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, що призначення винному навіть мінімального покарання в межах санкції було б явно несправедливим.

При цьому дискреційні повноваження суду повинні відповідати принципу верховенства права з обов`язковим обґрунтуванням обраного рішення у процесуальному документі суду.

Так, при вирішенні питання про призначення обвинуваченому виду та розміру покарання, суд в якості обставин, які його пом’якшують визнає: щире каяття Петровця С.М. у вчиненному, та те, що обвинувачений раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра на обліку не перебуває.

Обставинами, що обтяжують покарання Петровця С.М., відповідно до ст. 67 КК України є вчинення кримінального правопорушення щодо малолітньої дитини.

Враховуючи викладене, при обранні виду та розміру покарання обвинуваченому Петровцю С.М., суд враховує обставини вчиненого, ступінь тяжкості кримінального правопорушення, який відповідно до ст.12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, скоєних з необережності, наслідки, що настали, дані про особу обвинуваченого, який повністю визнав себе винним, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває, має на утримання чотирьох малолітніх дітей, стан здоров’я обвинуваченого, позитивну характеристику за місцем проживання, наявність міцних соціальних зв`язків, щире каяття та нявність обставини, яка обтяжує покарання.

Так, відповідно до довідки-характеристики за № 1048 від 04.07.2023 року, видана викокомом Миляцької сільської ради Сарненського району Рівненської області, Петровець С.М. характеризується з позитивної сторони, користується повагою та авторитетом серед односельчан та товаришів, не має схильності до зловживання спиртними напоями (а.с.47).

Також, суд враховує досудову доповідь, у якій зазначено, що виправлення обвинуваченого Петровця С.М. без позбавлення волі або обмеження волі на певний строк можливе та не становить високої небезпеки для суспільства, у тому числі для окремих осіб.

Окрім того, суд враховує лист за підписом т.в.о. командира військової частини 3027 полковника Е.Куценко за № 1/27/9/4 від 25.09.2024, згідно якого військова частина 3027 Національної гвардії України, підтверджує особу Петровця С.М., який є працівником ТОВ «РЕД БУД» (на підставі договорів ЦПХ), виконує будівельно-монтажні та інші роботи, працює над відновленням та розбуловою Національної гвардії України та держави в цілому.

Також, суд приймає до уваги заяви Петровець О.А. та Петровець Г.С., в її інтереса та інтересах малолітнього сина ПетровцяА.О, дослідженні в судовому засіданні, згідно яких останні відмовилися від визнання їх потерпілими у цьому кримінальному провадженні та вказали, що не мають претензій до обвинуваченого Петровця С.М.

На переконання судді, дані обставини істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення, і, з урахуванням особи обвинуваченого та категорії кримінального правопорушення, вчиненого джерелом підвищеної небезпеки, виходячи із положень ст. 50, 65 КК України, дає підстави прийти до висновку щодо можливості і, на думку судді, необхідності, застосування положень ст. 69 КК України,  перейшовши до більш м`якого виду основного покарання у виді штрафу, з позбавленням права керувати транспортним засобом.

На думку судді, враховуючи загальні засади призначення покарання, дотримання яких є гарантією обрання винній особі необхідного й доцільного заходу примусу, яке би ґрунтувалося на засадах законності, гуманізму, індивідуалізації та сприяло досягненню справедливого балансу між загальними інтересами суспільства і вимогами захисту основоположних прав особи, саме таке покарання, відповідає вимогам ст.ст. 50, 65 КК України, і буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Цивільний позов – відсутній.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України, у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтвердженні витрати на залучення експертів.

   Питання про долю речових доказів підлягає вирішенню відповідно до вимог ч. 9 ст. 100 КПК України.

Запобіжний захід — відсутній.

Відповідно до ч. 15 ст. 615 КПК України в умовах дії воєнного стану після складання та підписання повного тексту вироку суд має право обмежитися проголошенням його резолютивної частини з обов’язковим врученням учасникам судового провадження повного тексту вироку в день його проголошення. 

На підставі викладеного та керуючись статтями 349, 368, 373, 374, 615  КПК України,  суд-

                                                  

                                                            УХВАЛИВ:

Визнати Петровця Сергія Михайловича  винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286-1 КК України, та призначити йому покарання із застосуванням положень ст. 69 КК України у виді штрафу в розмірі 5000 (п’ять тисяч) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 85 000 ( вісімдесят п’ять тисяч) гривень 00 копійок, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк п’ять років.

Стягнути з Петровця Сергія Михайловича  на користь держави, процесуальні витрати на залучення експертів в розмірі 5736 гривень 00 копійки.

Речові докази по справі, а саме:

– автомобіль марки «Skoda Octavia», реєстраційний номер ВК5962ІА, який передано на відповідальне зберігання до складських приміщень, що за адресою: м. Дубровиця, вул. Гагаріна, 88-ж, Рівненської області, після набрання вироком законної сили повернути власнику Петровецю Сергію Михайловичу.

Скасувати накладений, згідно ухвали Дубровицького районного суду Рівненської області за № 949/1281/23 від 06.07.2023 року, арешт на автомобіль марки «Skoda Octavia», реєстраційний номер ВК5962ІА, власником якого є Петровець Сергій Михайлович, 19.11.1997 року народження, жителя с. Переброди, Сарненського району Рівненської області.

Вирок суду набирає  законої сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду якщо його не буде скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення апеляційною інстанцією.

Апеляційна  скарга на вирок суду може бути подана  протягом тридцяти днів з дня його проголошення  до Рівненського апеляційного суду через  Костопільський районний суд Рівненської області.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку чи ухвали суду. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому, представнику юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, та прокурору.