Повністю скасована кредитна заборгованість в розмірі 138025 грн

Справа №538/2330/24

Провадження по справі №2/538/179/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 квітня 2025 року Лохвицький районний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді – Бондарь В.А.

за участю секретаря судового засідання – Горілей Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Лохвиця Полтавської області цивільну

справу в порядку спрощеного позовного провадження за позовом Товариства з обмеженою

відповідальністю “Фінансова компанія “Європейська агенція з поверненя боргів” до

Волошина Вячеслава Олександровича про стягнення заборгованості за кредитними

договорами, –

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з

повернення боргів» звернулося до суду з позовом та свої вимоги мотивує тим, що 29.01.2024

року між ТОВ «СТАР ФАЙНЕС ГРУП» та відповідачем Волошиним В.О. укладено

кредитний договір №26831-01/2024 року.

28.05.2024 року між ТОВ «СТАР ФАЙНЕС ГРУП» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з

повернення боргів» було укладено договір факторингу № 28052024 від 28.02.2024 року, у

відповідності до умов якого, ТОВ «ФК «ЄАПБ» зобов`язується передати (сплатити) ТОВ

«СТАР ФАЙНЕС ГРУП» суму фінансування, а ТОВ «СТАР ФАЙНЕС ГРУП»

зобов`язується відступити ТОВ «ФК «ЄАПБ» права вимогами за кредитними договором за

кредитом в обсязі та на умовах, що існують на дату відступлення прав вимоги. Відповідно

до акту прийому-передачі реєстру боржників та витягу з реєстру боржників до договору

факторингу №28052024 від 28.02.2024 року реєстру прав вимог, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набув

права грошової вимоги до відповідача в сумі 70000 грн., з яких: 20000,00 грн. загальна

заборгованість по тілу кредиту; 50000 грн. загальна заборгованість по відсоткам.

Крім того 22.01.2024 року між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ

КРЕДИТІВ» та відповідачем Волошиним В.О. укладено договір позики №2533537.

14.06.2024 року між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» ТОВ

та «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» було укладено договір факторингу

№ 14/06/21, у відповідності до умов якого, ТОВ «ФК «ЄАПБ» зобов`язується передати

(сплатити) ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» суму

фінансування, а ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ»

зобов`язується відступити ТОВ «ФК «ЄАПБ» права вимогами за договором позики в обсязі

та на умовах, що існують на дату відступлення прав вимоги. Відповідно до акту прийому-

передачі реєстру боржників та витягу з реєстру боржників до договору факторингу

№14/06,21 від 14.06.2024 року реєстру прав вимог, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набув права грошової

вимоги до відповідача в сумі 52125,00 грн., з яких: 15000 грн. загальна заборгованість по

тілу кредиту; 37125,00 грн. загальна заборгованість по відсоткам.

Крім того 17.01.2024 року між ТОВ «МАНІФОЮ» та відповідачем Волошиним В.О.

укладено договір позики №6782341.

11.01.2024 року між ТОВ «МАНІФОЮ» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з

повернення боргів» було укладено договір факторингу № 11-01/2024, у відповідності до

умов якого, ТОВ «ФК «ЄАПБ» зобов`язується передати (сплатити) ТОВ «МАНІФОЮ» суму

фінансування, а ТОВ «МАНІФОЮ» зобов`язується відступити ТОВ «ФК «ЄАПБ» права

вимогами за договором позики в обсязі та на умовах, що існують на дату відступлення прав

вимоги. Відповідно до акту прийому-передачі реєстру боржників та витягу з реєструборжників до договору факторингу № 11-01/2024 від 11.01.2024 року реєстру прав вимог,

ТОВ «ФК «ЄАПБ» набув права грошової вимоги до відповідача в сумі 15900,00 грн., з яких:

5300,00 грн. загальна заборгованість по тілу кредиту; 10600,00 грн. загальна заборгованість

по відсоткам.

Просять суд стягнути з Волошина В.О. на їхню користь суму заборгованості за

кредитними договорами на загальну суму 138025,00 грн., а також понесені судові витрати.

Судовий розгляд просять розглянути без їхньої участі, позов підтримують повність.

Представник відповідача Волошина В.О. – Цьома Р.А. надав відзив на позов. Крім того

в судовому засіданні заперечував щодо задоволення позову, оскільки позивачем не надано

належних та допустимих доказів щодо укладання договорів факторингу.

Суд, вивчивши матеріали справи, вважає, що позов задоволенню не підлягає, з таких

підстав.

Судом встановлено, що 28.05.2024 року між ТОВ «СТАР ФАЙНЕС ГРУП» та ТОВ «ФК

«Європейська агенція з повернення боргів» було укладено договір факторингу №28052024

від 28.02.2024 року, у відповідності до умов якого, ТОВ «ФК «ЄАПБ» зобов`язується

передати (сплатити) ТОВ «СТАР ФАЙНЕС ГРУП» суму фінансування, а ТОВ «СТАР

ФАЙНЕС ГРУП» зобов`язується відступити ТОВ «ФК «ЄАПБ» права вимогами за

кредитними договором за кредитом в обсязі та на умовах, що існують на дату відступлення

прав вимоги. Відповідно до акту прийому-передачі реєстру боржників та витягу з реєстру

боржників до договору факторингу №28052024 від 28.02.2024 року реєстру прав вимог, ТОВ

«ФК «ЄАПБ» набув права грошової вимоги до відповідача в сумі 70000 грн., з яких:

20000,00 грн. загальна заборгованість по тілу кредиту; 50000 грн. загальна заборгованість по

відсоткам.

Крім того 22.01.2024 року між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ

КРЕДИТІВ» та відповідачем Волошиним В.О. укладено договір позики №2533537.

14.06.2024 року між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» ТОВ

та «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» було укладено договір факторингу

№ 14/06/21, у відповідності до умов якого, ТОВ «ФК «ЄАПБ» зобов`язується передати

(сплатити) ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» суму

фінансування, а ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ»

зобов`язується відступити ТОВ «ФК «ЄАПБ» права вимогами за договором позики в обсязі

та на умовах, що існують на дату відступлення прав вимоги. Відповідно до акту прийому-

передачі реєстру боржників та витягу з реєстру боржників до договору факторингу

№14/06,21 від 14.06.2024 року реєстру прав вимог, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набув права грошової

вимоги до відповідача в сумі 52125,00 грн., з яких: 15000 грн. загальна заборгованість по

тілу кредиту; 37125,00 грн. загальна заборгованість по відсоткам.

Крім того 17.01.2024 року між ТОВ «МАНІФОЮ» та відповідачем Волошиним В.О.

укладено договір позики №6782341.

11.01.2024 року між ТОВ «МАНІФОЮ» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з

повернення боргів» було укладено договір факторингу № 11-01/2024, у відповідності до

умов якого, ТОВ «ФК «ЄАПБ» зобов`язується передати (сплатити) ТОВ «МАНІФОЮ» суму

фінансування, а ТОВ «МАНІФОЮ» зобов`язується відступити ТОВ «ФК «ЄАПБ» права

вимогами за договором позики в обсязі та на умовах, що існують на дату відступлення прав

вимоги. Відповідно до акту прийому-передачі реєстру боржників та витягу з реєстру

боржників до договору факторингу № 11-01/2024 від 11.01.2024 року реєстру прав вимог,

ТОВ «ФК «ЄАПБ» набув права грошової вимоги до відповідача в сумі 15900,00 грн., з яких:

5300,00 грн. загальна заборгованість по тілу кредиту; 10600,00 грн. загальна заборгованість

по відсоткам.

За змістом ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не

встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти),

визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до

актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться

елементи різних договорів (змішаний договір ). До відносин сторін у змішаному договорі

застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про

договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено

договором або не випливає із суті змішаного договору.

Відповідно до ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за

допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у

письмовій формі.Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового

зобов`язання, не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним

грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений

іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином

(відступлення права вимоги).

Частиною 1 ст. 513 ЦК України передбачено, що правочин щодо заміни кредитора у

зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло

зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Згідно з положеннями ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права

первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу

цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без

згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під

відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується

передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який

передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити

факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може

відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання

зобов`язання клієнта перед фактором.

Відповідно до ч. 1 ст.1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право

грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке

виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Враховуючи вищевикладене, відступлення права вимоги може здійснюватися лише

стосовно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав.

Згідно з ч. 1 ст. 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за

умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення

права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначна грошова вимога, яка

підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Відповідно до ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати

новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка

є важливою для їх здійснення.

За положеннями ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини,

на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків,

встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу.

Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Звертаючись до суду з даним позовом, ТОВ «ФК «ЄАПБ» вважає себе кредитором ТОВ

«СТАР ФАЙНЕС ГРУП» за кредитним договором № 26831-01/2024 року, укладеним

відповідачем з ТОВ «СТАР ФАЙНЕС ГРУП», ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО

НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ», укладеним за договором позики № 2533537 та ТОВ

«МАНІФОЮ» та відповідачем Волошиним В.О. укладеним договором позики №6782341 –

право грошової вимоги від якого перейшло до позивача.

Верховний Суд у постанові від 02 листопада 2021 року у справі №905/306/17 зазначив,

що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як

заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від

первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який

засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та

підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за

якими відступаються за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази

на підтвердження оплати за договором.

Відповідно до договорів про відступлення права вимоги – факторингу, сторони

погодили, що первісний кредитор має право щоденно передавати (відступати) новому

кредитору свої права вимоги до позичальників, а новий кредитор зобов`язаний набувати такі

права вимоги шляхом підписання відповідних реєстрів прав вимог із зазначенням ціни

договору та розміру заборгованостей позичальників. Підписані сторонами відповідні

реєстри є невід`ємною частиною цього договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову

звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені упаперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити, якщо інше не

передбачено окремими законодавчими актами України: назву документа (форми); дату

складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг

господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб,

відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у

здійсненні господарської операції.

З наведеної норми законодавства вбачається, що доказом надання кредитодавцем

позичальнику кредитних коштів є саме первинні документи, вимоги до яких встановлені

Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Аналогічні

за змістом висновки викладені у постанові Верховного Суду від 11 вересня 2019 року по

справі №755/2284/16-ц, провадження № 61-4685св19. При цьому, в разі заміни первісного

кредитора у зобов`язанні, останній повинен передати новому кредиторові документи, які

засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення, в

тому числі й первинні документи, що підтверджують факт виконання свого обов`язку перед

позичальником, тобто факт надання коштів у кредит. Однак, позивач ТОВ «ФК «ЄАПБ»

не надав доказів на підтвердження зарахування кредитних коштів щодо укладання

вищезазначених договорів . Також відсутні відомості щодо відкриття відповідачем

відповідного кредитного рахунку (кредитної картки) на виконання умов кредитних

договорів та зарахування вказаних коштів на цей кредитний рахунок. Відсутні також і

докази фактичного користування відповідачем кредитними коштами (рух коштів на

особовому рахунку позичальника) за договорами позики та договору про споживчий кредит.

Суд зауважує, що розрахунок заборгованості за договором є внутрішнім документом

фінансової установи та не містить відомостей, що дозволили б суду перевірити, чи

передавалися в дійсності кошти позичальнику в кредит. Аналогічного висновку дійшов

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у

своїй постанові від 13 травня 2020 року, справа №219/1704/17, провадження №61-1211св19.

Суд зауважує, що відсутність у матеріалах справи належних первинних банківських

документів не тільки позбавляє суд можливості перевірити факт перерахування чи

отримання позичальником коштів у кредит, але й перевірити розмір спірної заборгованості,

порядок її нарахування, а також підстави та порядок нарахування відсотків за користування

кредитом. Розрахунки заборгованості, на надані позивачем, не є первинними документами,

які підтверджують отримання кредиту, користування ним, укладення договорів на умовах,

які вказані в позовній заяві, а тому не є належними доказами наявності заборгованості.

Зазначені розрахунки із зазначенням конкретних розмірів заборгованості є документами, що

створені самим позивачем та первісними кредиторами, а відтак, інформація зазначена в них,

за умови відсутності первинних документів, на підставі яких вони були складені, не можуть

бути доказом наявності заборгованості, на якій наполягає позивач. Суд враховує, що

підтвердженням зарахування кредитних коштів на картковий рахунок та користування

кредитними коштами може бути виписка по рахунку, проте таких документів матеріали

справи не містять.

Представник позивача посилається на те, що ні первісний кредитор, ні ТОФ «ФК

«ЄАПБ» не має доступу до виписок по рахунках, оскільки такі документи є банківською

таємницею, а цей доказ може надати відповідач. В свою чергу представник відповідача у

відзиві зазначив, що ніяких карток з виписками у нього нема. Крім того зазначив, що

представник позивача не додав усі докази щодо договорів факторингу.

При цьому суд позбавлений можливості самостійно збирати докази, в той час,

клопотання від ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» про витребування

таких доказів, як це передбачено ЦПК України, до суду подавалось з пропущенням термінів

такої заяви.

Отже, позивач на власний розсуд розпорядився своїми процесуальними правами щодо

доведеності позовних вимог, а тому несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням

чи невчиненням ним процесуальних дій (аналогічний висновок викладений у постанові

Верховного Суду від 29.01.2020 у справі № 755/18920/18).

Частиною 3 статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які

вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених

цим Кодексом. Частиною 1статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які

фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що

обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для

вирішення справи. Відповідно до статті 77 ЦПК України належними є докази, які містятьінформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність

конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Статтею 78

ЦПК України передбачено, що суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням

порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені

певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Частиною 6статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися

на припущеннях. Як вбачається з положень ч. 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за

своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та

безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Таким чином, під час судового

розгляду предметом доказування є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи

заперечення. Об`єктом оцінки судом при ухваленні рішення є як докази (фактичні дані,

відомості), так і процесуальні джерела, що їх містять (показання свідків, висновки

експертів, тощо). Виходячи з принципу процесуальної рівності сторін і враховуючи

обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, суд дослідив кожен

доказ, наявний у матеріалах цивільної справи. Даючи правову оцінку дослідженим судом

доказам, суд доходить висновку, що позивач не надав суду належних і допустимих доказів

отримання відповідачем кредитних коштів, що позбавляє суд можливості прийти до

беззаперечного висновку щодо правової природи, суттєвих умов та дійсності договірних

зобов`язань, у зв`язку з чим вважає за необхідне відмовити у задоволенні позовних вимог у

повному обсязі.

У відповідності до ст. 141 ЦПК України суд, відмовляючи у позові, залишає за

позивачем понесені ним судові витрати у справі.

На підставі статей 11, 13, 16, 509, 510, 526, 626-628, 638, 1054ЦК України, керуючись

статтями 12, 81, 89, 141, 142, 200, 259, 263, 264, 265 ЦПК України, суд –

в и р і ш и в:

У позові Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Європейська

агенція з поверненя боргів” до Волошина Вячеслава Олександровича про стягнення

заборгованості за кредитними договорами – відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Полтавського апеляційного

суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в

судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення

або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників

справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної

скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання

апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після

повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження

або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Лохвицького

районного суду Полтавської області В.А. Бондарь